Лаврик Семен Семенович – вчений, лікар-гематолог,
доктор медичних наук, професор,
ректор Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця,
член-кореспондент АН Української РСР,
Заслужений діяч науки Української РСР,
лауреат Державної премії у галузі науки і техніки України:
до 110-річчя від дня народження
Лаврик Семен Семенович (02.11.1915–07.07.1990) – вчений, лікар-гематолог, доктор медичних наук (1966), професор (1967), ректор Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця (1970–1984), член-кореспондент АН Української РСР (1979), Заслужений діяч науки Української РСР (1975), лауреат Державної премії у галузі науки і техніки України (1992, посмертно).
Семен Семенович Лаврик народився на Хмельниччині. В 1940 році закінчив Вінницький медичний інститут (нині Вінницький НМУ імені М. І. Пирогова). Працював завідувачем поліклініки в м. Бершадь (Вінницька область).
С. С. Лаврик учасник Другої світової війни: працював військовим лікарем на фронті в польових медичних пунктах, був начальником польового хірургічного шпиталю. Зокрема, відзначився у лікуванні та профілактиці інфекційних хвороб в зоні бойових дій.
Після війни та в подальшому Семен Семенович, талановитий вчений та організатор, працював на таких керівних посадах: директор Львівського НДІ переливання крові (1946–1950), завідувач Львівського обласного відділу охорони здоров’я (1950–1952), директор Станіславського державного медичного інституту (нині Івано-Франківський НМУ) (1953–1954), перший заступник міністра МОЗ Української РСР (1954–1960), директор Київського НДІ гематології та переливання крові (1960–1970). Докторську дисертацію захистив в 1966 році і в наступному, 1967 році, отримав вчене звання професора.
З 1970 по 1984 роки професор С. С. Лаврик п’ятнадцять років очолював КМІ імені О. О. Богомольця. За час ректорства Семена Семеновича був побудований фізико-хімічний корпус з аудиторним комплексом, завершено оновлення стоматологічного корпусу, організовано вдосконалення та будівництво мережі студентських гуртожитків (до будівництва гуртожитків залучалось і студентство), а також зроблено значний внесок в підготовку наукових та лікарських кадрів країни.
Як науковець професор С. С. Лаврик ніколи не припиняв роботи та завідував лабораторією консервування і трансплантації гемопоетичних тканин Київського НДІ гематології та переливання крові, який він раніше очолював протягом 10 років (нині Інститут гематології та трансфузіології НАМН України) з 1984 до 1990 року, коли обірвалося його життя.
Наукові дослідження: аутотрансфузія консервованих клітин крові; ауто- і гомотрансплантація кісткового мозку хворим після променевої і хіміотерапії злоякісних новоутворень. Під керівництвом професора С. С. Лаврика розроблено методи отримання лікувальних препаратів донорської плазми (фібриногену, альбуміну, гамма-глобулінів спрямованої дії). Вперше в Україні під його керівництвом розроблено та впроваджено в практику метод підсадки аутологічного та алогенного консервованого кісткового мозку. Зробив вагомий внесок у дослідження механізму впливу низьких температур на клітини крові в процесі їх консервування. С. С. Лаврик ініціатор створення в Україні банку тривалого збереження крові і кісткового мозку, що було застосовано при лікуванні потерпілих від аварії на ЧАЕС. Всі дослідження професора С. С. Лаврика представлялись на конгресах, з’їздах, сімпозіумах, наукових конференціях, в тому числі міжнародних. Член Міжнародного наукового товариства гематологів та трансфузіологів. Голова Українського (на той час республіканського) товариства лікарів-гематологів та трансфузіологів. Член-кореспондент АН Української РСР (1976). Член Ради по вищій освіті при МОЗ СРСР та заступником редактора «Великої медичної енциклопедії». Автор понад 150 наукових праць, в тому числі 2 монографій.
Семен Семенович Лаврик був нагороджений орденами Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, Червоної Зірки (військовий), Трудового Червоного прапора (за великі трудові заслуги), Дружби народів, «Знак пошани» та 12 медалями. В 1977 році одна з монографій, присвячена консервуванню та трансплантації кісткового мозку, була відзначена Премією АН Української РСР імені О. О. Богомольця та надано звання Заслуженого діяча науки Української РСР. В 1992 році, посмертно, був відзначений Державною премією України в галузі науки і техніки за цикл праць (разом із групою вчених) «Створення наукових основ та методів кріоконсервування клітинних суспензій і їх застосування у медицині».
Науковий доробок Лаврика С. С. представлено в: імідж-каталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця», електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.
мережах: