Мілько Василь Іванович – вчений, лікар-рентгенолог,
доктор медичних наук, професор,
заслужений працівник вищої школи УРСР,
лауреат Державної премії Української РСР,
ректор Київського медичного інституту,
завідувач кафедри рентгенології і радіології, професор кафедри,
професор-консультант кафедри медичної радіології
з курсами рентгенології та радіаційної медицини:
до 105-річчя від дня народження
Мілько Василь Іванович (18.05.1921–03.02.1998) – вчений, лікар-рентгенолог, доктор медичних наук (1971), професор (1972), заслужений працівник вищої школи УРСР (1979), лауреат Державної премії Української РСР (1986), ректор Київського медичного інституту (1966–1970), завідувач кафедри рентгенології і радіології (1966–1990), професор кафедри (1990–1995), професор-консультант кафедри медичної радіології з курсами рентгенології та радіаційної медицини (1995–1998), учасник Другої світової війни.
Василь Іванович Мілько народився на Кіровоградщині. В дитинстві грав у духовому оркестрі. Пережив Голодомор. Після закінчення з відзнакою середньої школи вступив до Кіровоградського педагогічного інституту, але був призваний на військову службу. Учасник бойових дій в Другій світовій війни, був двічі важко поранений. Після закінчення війни працював першим секретарем Баришевського районного комітету ЛКСМУ (Київська область).
В 1947 році В. І. Мілько вступив на лікувальний факультет Київського медичного інституту імені О. О. Богомольця. Клінічну ординатуру пройшов на кафедрі рентгенології (1953–954), після чого залишився працювати на кафедрі та багато зробив для організації її оснащення: асистент (1954–1960), доцент (1966–1990), професор (1990–1995), професор-консультант (1995–1998).
Одночасно з науково-педагогічною роботою на кафедрі рентгенології і радіології Василь Іванович Мілько працював на посаді ректора КМІ імені О. О. Богомольця з 1965 по 1970 роки та багато зробив для удосконалення педагогічного процесу.
Кандидатську дисертацію захистив в 1960 році, докторську – в 1970 році, вчене звання професора отримав в 1972 році.
В 1986 році після аварії на Чорнобильській АЕС професор В. І. Мілько разом з іншими науковцями був на місці катастрофи і проводив велику роботу по ліквідації її наслідків. Надалі на очолюваній ним кафедрі проводили ґрунтовні дослідження впливу наслідків аварії на здоров'я потерпілих.
Наукові дослідження: радіологічний вплив малих доз радіації на організм людини та надлетальних доз на ссавців; розробка методів радіонуклідної діагностики. Співпрацював з Київським НДІ фармакології та токсикології з проблем синтезу та фармакологічного вивчення нових протипухлинних препаратів. Автор понад 200 наукових праць та оригінальних діагностичних методів рентгенології і радіології, у тому числі 2 монографії, 5 підручників. Під керівництвом професора В. І. Мілька виконано 8 докторських та 25 кандидатських дисертацій.
Видатного вченого, талановитого педагога Василя Івановича Мілька за успішне виконання бойових завдань під час Другої світової війни, за великі заслуги в підготовці кадрів і наданні допомоги органам охорони здоров’я нагороджено орденами Леніна (1986; найвища нагорода колишнього СРСР), Трудового Червоного прапора (1966), Червоної Зірки (1957), Вітчизняної війни ІІ ступеня (1985), «Знак Пошани» (1961), грамотою Верховної Ради України (1982), багатьма медалями та надано звання заслуженого працівника вищої школи Української РСР (1979).
Науковий доробок Мілько В. І. представлено в: імідж-каталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця», електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.
мережах: