«Левитський Михайло Андрійович

видатний Український офтальмолог, талановитий xiрург,

доктор медицини, професор»:

до 150-ти річчя від дня народження

 

 

Левитський (Левітський) Михайло Андрійович (03.[21]. 11. 1871 – 1942) – офтальмолог, хірург, доктор медицини (1910), професор (1912), автор кількох підручників та низки наукових праць.

Народився 3 листопада 1871 р. в м. Городище на Київщині. Середню освіту здобув у 2-й Київській гімназії. Закінчив з відзнакою медичний факультет Імператорського Університету Св. Володимира (1895). Після двох років праці у Смілянській лікарні повернувся до Києва на посаду ординатора кафедри очних хвороб. Під керівництвом проф. А. Ходіна став кваліфікованим офтальмологом-клініцистом, набув добрих задаткiв педагога й організатора. У 1900 р. – ординатор хірургічного відділення Кирилівської лікарні в Києві, згодом працював земським лікарем у м. Корнiн на Київщині та в м. Козелець на Чернігівщині (1901–1907). Тоді ж почав працювати над докторською дисертацією. Одночасно брав активну участь у громадському житті, виступав проти царського самодержавства. За політичну неблагонадійність М.А. Левитського у 1907 р. звільнили з роботи. Невдовзі йому вдалося отримати посаду ординатора-окуліста Київської губернської земської лікарні. У 1909 р. успішно захистив дисертацію «Об изменении глаз учащихся и об изменении преломляемости в течение учения» на ступінь доктора медицини і розпочав науково-педагогічну діяльність у вищій школі, яку продовжував до 1941 р. 3 1911 р. – приват-доцент кафедри очних хвороб Імператорського Університету Св. Володимира, читав курс оперативної офтальмології. В 1912 р. його обирано професором кафедри очних хвороб Київського жіночого медичного інституту. Після розпаду Російської імперії М. А. Левитський брав активну участь у визвольних змаганнях, був у числі організаторів і активних учасників Всеукраїнської спілки лікарів. Він першим розпочав викладання курсу офтальмології українською мовою, розробив українську медичну термінологію в галузі очних хвороб, згодом став професором кафедри очних хвороб української лектури у Київському медичному інституті. В 1922 р. кафедри української і російської лектури об’єднують, завідувачем об’єднаної кафедри призначають проф. М. А. Левитського. Цього ж року став деканом факультету, членом правління інституту. В 1918 р. присвоєно звання професора офтальмології новоутвореного Київського інституту вдосконалення лікарів, а вже у 1919 р. – директор цього інституту. Незважаючи на надзвичайно важкі умови в країні, продовжував наукову роботу. Основним напрямом досліджень професора М. А. Левитського і його співробітників стало вивчення ефективності різних хірургічних втручань на оці і його придатках та розробка способів діагностики. Блискучий хірург, вдосконалив методику локалізації патологічних процесів на очному дні та їх проекції на склерi, склав таблицю цього перенесення, розробив техніку добування цистицерка з ока, вдосконалив методику пластики на повiках за допомогою вільних клаптиків шкіри та ін. З 1922 р. очолював Київське офтальмологiчне товариство, а згодом (1925) – перший голова офтальмологічної секції Єдиного науково-медичного товариства. Двічі (1926–1927 та 1929–1930 pp.) його призначали проректором Київського медичного інституту, багато зробив для українізації навчального процесу. Велику увагу приділяв методиці викладання, публікував статті про реформу вищої медичної освіти (1925, 1930), виступав з методологічними доповідями, з його ініціативи традиційним стало проведення з 1932 р. щорічних загальних наукових конференцій інституту. В 1925 р. М. А. Левитський увійшов до складу редколегії заснованого українськими вченими КМI журналу «Українські медичні вісті». В березні 1929 р. на загальних зборах медичної секції ВУАН його обрано членом ради секції, головою якої став академік Д. Заболотний. Належав до вченої медичної ради НКОЗ (1930), був членом Президiї цієї ради, центральної кваліфікаційної комісії НКОЗ (1934), медичної комісії при Комітеті вищої технічної освіти (Москва), Центрального методкому і бюро методкому НКОЗ (1935), головою секції Вченої медичної ради науково-медичних товариств та ін., брав участь у роботі Київської міської ради. При всій своїй багатогранній діяльності плідно працював як вчений і дослідник, вихователь молоді. Тільки за період з 1922 по 1936 р. підготував і опублікував 23 монументальні праці, а під його керівництвом на кафедрі виконано і опубліковано 70 наукових праць. В його клініку нерідко зверталися за допомогою хворі з-поза меж України, за один 1935-й рік в клінічний амбулаторії прийнято понад 25 тисяч хворих. У 1935 р. співробітники й учні відзначили 40-річчя наукової, педагогічної та громадської діяльності професора М. А. Левитського, у 1936 р. видано українською мовою «Праці очної клініки», присвячені цій даті. Слід зазначити, що це був рік, коли після спланованого голодомору українізацію змінив потужний прес насильної адміністративної русифiкацiї. У 1940 р. вийшов наступний том праць очної клініки, за участю та під редакцією професора М. А. Левитського, і знову ж таки – українською мовою! Це було останнє таке видання кафедри, останнє зусилля М. А. Левитського вберегти вирощену ним українську національну офтальмологічну школу.

У роки Другої світової війни перебував в окупованому Києві (йому йшов 71-й рік). Стан здоров’я вченого погіршувався і у 1942 р. М. А. Левитський помер. Після війни кафедру очолив випускник Московського університету професор В. Архангельський, з кафедри витіснено українську мову, вилучено доробок національної української офтальмологічної школи, яку майже 30 років успішно розвивав вчений-патріот, професор М. А. Левитський, не згадали 100-річчя з дня його народження, викреслили його ім’я з історії КМI та з історії медицини в УРСР.

З книгою присвяченою до 40 річчя наукової, педагогічної та громадської діяльності професора М. А. Левитського можна ознайомитися у відділі наукової медичної літератури (стоматологічний корпус, бібліотека, кімната № 4). 

 

листопад 2021 року

 

03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1

тел. (044) 454-49-58, (044) 454-49-28

E-mail: library@nmu.ua