«Лапінський Михайло Микитович – лікар-психіатр

і невролог, один із засновників

Київської школи неврологів»:

до 160-річчя від дня народження

 

Лапінський Михайло Микитович (06.06.1862 - 14.06.1947) – лікар-невропатолог, доктор медицини (1897), екстраординарний (1904), ординарний (1908) професор, перший завідувач кафедри нервових хвороб Університету Св. Володимира (1903-1918). Учень І. О. Сікорського.

Народився в Чернігівській губернії у дворянській родині. Закінчив Чернігівську класичну гімназію, у 1891 р. – медичний факультет Університету Св. Володимира з відзнакою і був залишений на два роки (1863-1865) стипендіатом на кафедрі психіатрії та невропатології, очолюваної професором І. О. Сікорським, для підготовки до професорського звання. У 1865-1866 рр. вдосконалювався в клініці Шаріте (Берлін). У 1897 р. захистив докторську дисертацію «О заболеваниях сосудов при страдании первичных нервных стволов или периферических нервов» та здобув ступінь доктора медицини.

Упродовж двох років М. М. Лапінський вдосконалював свої знання із клінічної неврології і патоморфології нервової системи в лабораторіях Парижа (Ф. Раймонда, Є. Крепеліна); Берліна (Г. Оппенгейма, Г. Ерба, Г. Гофмана).

У 1901 р. М. М. Лапінському було присвоєно вчене звання приват-доцента. У 1903 р. кафедра нервових і душевних хвороб була розділена на дві окремі кафедри – нервових хвороб та психіатрії. М. М. Лапінський був при значений завідувачем кафедри нервових хвороб та обраний екстраординарним професором, а в 1908 р. – ординарним професором цієї самої кафедри. Кафедрою психіатрії продовжував керувати І. О. Сікорський, будучи вже на пенсії. Клініка нервових хвороб розміщувалася в Олександрівській лікарні, у приміщенні якої лікувалося близько 60 хворих. Для проведення лекцій та практичних занять було окреме приміщення, де знаходилися дві лабораторії: патогістологічна та лабораторія для досліджень спинномозкової рідини. Лекції для студентів М. М. Лапінський читав 2 рази на тиждень на 8 і 9 семестрах – одна двочасова з систематичного курсу нервових хвороб; друга лекція одночасова – госпітальна з демонстрацією та розбором поліклінічних хворих. Результати наукових досліджень клініки доповідалися на клінічних конференціях, на засіданнях медичних товариств. М. М. Лапінський крім викладання неврології, читав також частину лекцій з психіатрії, зокрема розділ «Психические расстройства при органических изменениях головного мозга». Лекції проходили в Київському воєнному госпіталі, а з 1911 р. в Олександрівській лікарні. Нервові хвороби та психіатрію викладали також приват-доценти, ординатори госпіталю: В. Е. Ларіонов, В. Г. Кисельов, В. Г. Лазарєв, М. Ф. Максимов, М. Ф. Колесніков.

М.М. Лапінський досконало володів методикою клінічного морфологічного дослідження нервової системи, мав величезну ерудицію з головних питань фізіології та фізіопатології нервової системи. Автор понад 150 наукових праць із різних питань клінічної та експериментальної невропатології, морфології нервової системи. Серед його оригінальних праць – класичні праці про спінальні представництва моторної системи, які висвітлюють питання про спінальні функції та пояснюють генез спінальних автоматизмів.

Ряд наукових праць присвячено вивченню впливу нервів на функцію та трофіку сосудів і навпаки – впливу кровообігу на нервові стволи. Вони не втратили свого значення й тепер.

Оригінальними та незвичайними, для неврології того часу, були роботи другого періоду діяльності кафедри неврології (1911-1918). У ряді наукових праць вивчалися синдроми відображення явищ при патології вісцеральних органів. Особливо багато уваги приділялося клініці та патогенезу феномена болю, що поширюється з малого таза. У 1913 р. М. М. Лапінський видав першу в країні монографію з проблем болю «Сущность боли, ее восприятие, проведение и механизмы», в якій узагальнив результати клінічних та експериментальних до сліджень відносно механізмів розвитку болю та розладів чутливості. У 1913-1914 рр. опублікував ряд статей з гідротерапії. Автор популярної монографії «О развитии личности у женщин» (Киев, 1915).

У 1919 р. професор М. М. Лапінський, як і багато його колег з Університету Св. Володимира, емігрував до Європи. На медичному факультеті Загребського університету (Хорватія) У 1921 р. організував клініку та кафедpy нових i душевних хвороб, яку очолював впродовж 25 років. У цей період він опублікував праці, присвячені епідемічному енцефаліту, віддаленому болю при захворюваннях печінки, неврозах. Декілька науково-популярних брошур були присвячені академіку І. П. Павлову. Наукові праці публікувалися на сторінках видання «Записки Рус. науч. института в Белграде» (1918-1937). М. М. Лапінський підтримував дружні зв'язки з російськими неврологами В. М. Бехтерєвим, Г. І. Россолiмо, публікував наукові праці на сторінках видання «Журнал невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова» (1927).

Засновник Київської школи невропатологів. Першими його учнями були лікарі, ординатори госпіталю: Б. М. Маньковський, С. Замков, В. Г.Лазарєв, О. Р. Киричинський, якi в подальшому стали видатними вченими в неврології та психіатрії.

Помер М. М. Лапинський у 1947 р., похований у Загребі.

 

 

червень 2022 року

03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1

тел. (044) 454-49-58, (044) 454-49-28

E-mail: library@nmu.ua