Яновський Феофіл Гаврилович – лікар-терапевт,
пульмонолог, фізіолог, фтизіатр, нефролог, педагог,
доктор медицини, екстраординарний, ординарний професор,
завідувач кафедри факультетської терапії
Київського медичного інституту,
академік Всеукраїнської академії наук,
засновник системи протитуберкульозних санаторіїв
та Інституту пульмонології та фтизіатрії:
до 165-річчя від дня народження
Яновський Феофіл Гаврилович (24.06.1860–08.07.1928) – лікар-терапевт, пульмонолог, фтизіатр, нефролог, доктор медицини (1890), екстраординарний (1905), заслужений ординарний професор (1916), завідувач кафедри факультетської терапії Київського медичного інституту (1921–1928), академік Всеукраїнської академії наук (1927), засновник системи протитуберкульозних санаторіїв та Інституту пульмонології та фтизіатрії.
Феофіл Гаврилович Яновський народився на Хмельниччині. По батьковій лінії походив з козацько-дворянського роду, мати – з давнього київського роду. В 1878 році закінчив Третю гімназію (м. Київ) з золотою медаллю та був одним з перших її випускників. Медичний факультет Університету Св. Володимира закінчив з відзнакою в 1883 році та почав працювати ординатором в шпитальній терапевтичній клініці під керівництвом К. Г. Трітшеля, лікарем з високими принципами гуманізму. Під час навчання в Університеті Ф. Г. Яновський був членом новоствореного в 1881 році «Наукового клінічного товариства студентів-медиків м. Києва». Володів французькою і німецькою мовами, що давало змогу читати в оригіналі зарубіжну літературу, у тому числі й наукову медичну; самостійно вивчав англійську мову за власним методом (з-за нестачі грошей, ходив пішки на роботу та з роботи і по дорозі вивчав виписані слова). В 1886 році був відряджений за кордон на стажування (Берлін, Париж). Після закінчення ординатури в 1887 році Ф. Г. Яновський починає працювати в лабораторії фізіології професора С. І. Чир’єва та помічником прозектора кафедри фізіології Університету Св. Володимира. В 1890 році захистив докторську дисертацію. В 1891 році зарахований на кафедру приват-доцентом та почав читати лекції з курсу «Клінічна мікроскопія та бактеріологія», згодом – курс інфекційних хвороб.
В 1892 році Ф. Г. Яновського обрано на посаду прозектора та ординатора терапевтичного відділення Олександрівської лікарні (нині Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва), а в 1894 році – він очолив терапевтичне та інфекційне відділення лікарні. Під його керівництвом в лікарні було вдосконалено наукову роботу; раз на тиждень завідувач збирав у себе вдома своєрідну наукову нараду лікарів, на якій вони знайомилися з новинками медичної літератури, читали тематичні реферати та матеріали досліджень у відділені. В 1894–1896 роках разом з визначними лікарями Києва в галузі бактеріології та інфекційних хвороб Ф. Г. Яновський брав активну участь у проведенні заходів боротьби з інфекційними хворобами (дифтерія, сказ). В нелегкий, а іноді і дуже важкий історичний період в Україні та в умовах непорозуміння й байдужості, займався науковою роботою, самовіддано виконував лікарський обов’язок, працював: завідувачем кафедри шпитальної хірургії Новоросійського університету (1901–1904; нині Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), завідувачем кафедри діагностики Університету Св. Володимира (1905–1914), завідувачем кафедри шпитальної терапії та очолив шпитальну терапевтичну клініку Університету (1914–1919), завідувачем факультетської терапевтичної клініки Сімферопольського медичного інституту (нині Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського), завідувачем кафедри факультетської терапії Київського медичного інституту (1921–1928). В 1905 році отримав звання екстраординарного професора, в 1916 році – звання заслуженого ординарного професора Університету Св. Володимира, в 1927 році – Всеукраїнської академії наук.
Феофіл Гаврилович Яновський – науковець, вчений, лікар з великим досвідом, глибокими знаннями, широко освічена людина. Кияни називали його «святим лікарем». Він лікував Миколу Лисенка, Михайла Старицького, Лесю Українку, Марію Заньковецьку. В 1917 році підтримав організацію створення молочарсько-кооперативного товариства для забезпечення хворих дітей дешевими, але якісними молочними продуктами. Згодом, у 20-тих роках, професор Ф. Г. Яновський став засновником системи протитуберкульозних санаторіїв й Інституту пульмонології та фтизіатрії, якому в 1928 році було надано ім’я його засновника, посмертно (нині Національний інститут фтизіатрії та пульмонології імені Ф. Г. Яновського НАМН України).
Наукові дослідження: мікробіологія, терапія туберкульозу, хвороб нирок, діагностика. Як талановитий науковець та педагог створив власну київську терапевтичну школу. Автор понад 60-ти наукових робіт з інфекційних хвороб, туберкульозу, захворювань легень, нирок, патології травлення тощо. Голова Єдиного науково-медичного товариства, Всеукраїнського з’їзду лікарів (1918).
Академік Ф. Г. Яновський був людиною широкого кола знань, зокрема цікавився природознавством, історією мистецтв та історією м. Києва. В молоді роки співав у хорі та добре грав на скрипці. Щодня відвідував богослужіння в Софійському соборі, а в радянські роки мусив приховувати свою релігійність.
На вшанування пам’яті вченого в 1972 році було встановлено меморіальну дошку на фасаді будинку, де мешкав Ф. Г. Яновський (вул. Ярославів Вал, 13). В 1993 році Президією НАН України було засновано Премію імені Феофіла Гавриловича Яновського, якою нагороджують один раз на три роки за видатні наукові роботи в галузі терапії, клінічної бактеріології та імунології. Нині організацію конкурсу на здобуття премії та її присудження проводить Відділення біохімії, фізіології і молекулярної біології НАН України.
Науковий доробок. Яновського Ф. Г представлено в: імідж-каталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця», електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.
мережах: