Чир’єв Сергій Іванович – фізіолог,
доктор медицини, ординарний професор,
завідувач кафедри фізіології,
Заслужений ординарний професор Університету Св. Володимира:
до 175-річчя від дня народження
Чир’єв Сергій Іванович (05.08.1850–08.07.1915) – фізіолог, доктор медицини (1876), ординарний професор, Заслужений ординарний професор (1906), завідувач кафедри фізіології медичного факультету Університету Св. Володимира (1884–1908).
Сергій Іванович Чир’єв закінчив Вітебську класичну гімназію з золотою медаллю (1866) та фізико-математичний факультет Петербурзького університету зі ступенем кандидата фізико-математичних наук (1871). Продовжив наукову роботу і зацікавився медициною, зокрема електрофізіологічними методами досліджень. Медичну освіту отримав в Медико-хірургічній академії, вступивши одразу на 3-й курс. Закінчив Академію С. І. Чир’єв в 1875 році з золотою медаллю та ступенем лікаря. В 1876 році захистив докторську дисертацію. Три роки був у відрядженні за кордоном – в клініках Німеччини, Франції, Англії, Австрії – з метою вдосконалення з питань фізіології та нервових хвороб. Після повернення був призначений клінічним професором Петербурзького Миколаївського шпиталю, обіймав посаду приват-доцента в Петербурзькому університеті, читав лекції та викладав на Вищих жіночих курсах.
В 1884 році С. І. Чир’єв був затверджений ординарним професором та завідувачем кафедри фізіології медичного факультету Університету Св. Володимира, одночасно клінічним професором Київського воєнного шпиталю. Під керівництвом професора фізіологічна лабораторія була устаткована новими на той час приладами. Зокрема, ним особисто був створений капілярний електрометр (за Ліпманом): прилад мав фотографічну реєстрацію показників та з його допомогою вчений проводив дослідження електрорушійних властивостей мозку, скелетних м’язів і серця. Результати своїх досліджень з використанням приладу він опублікував в кількох статтях. В 1899 році в шпиталі було відкрито окреме (від душевних хворих) нервове відділення, першим завідувачем якого став професор С. І. Чир’єв. Після закінчення роботи в Університеті (в 1908) вчений продовжував працювати клінічним професором та консультантом нервового відділення шпиталю. Звання Заслуженого ординарного професора Університету Св. Володимира одержав в 1906 році.
Наукові дослідження: електричні явища у нервовій і м’язових тканинах; гістологія і фізіологія центральної нервової системи; фізіологія органів чуття, зокрема зору та сприйняття кольорів; фізіологія і патологія ендокринної залози; загально медичні проблеми; історія медицини. Одним із перших довів пряму етологічну залежність між сифілісом та ураженням нервової системи. Запропонував застосування йодистих препаратів для лікування базедової хвороби. Наукові праці С. І. Чир’єва публікувалися у виданнях Університету, а також в Німеччині. Учні професора С. І. Чир’єва, яких було не багато, в подальшому стали видатними відомими вченими. В серпні 1909 року від Університету Св. Володимира професор С. І. Чир’єв брав участь в Міжнародному медичному конгресі (Будапешт).
мережах: