Шварцберг Яків Олександрович – лікар-оториноларинголог,
професор, Заслужений діяч науки Української РСР,
завідувач кафедри оториноларингології,
професор-консультант кафедри,
головний оториноларинголог МОЗ України:
до 140-річчя від дня народження
Шварцберг Яків Олександрович (30.10.1885–28.01.1969) – лікар-оториноларинголог, професор (1935), Заслужений діяч науки Української РСР (1941), завідувач кафедри оториноларингології КМІ імені О. О. Богомольця (1944–1963), професор-консультант кафедри (1963–1969), головний оториноларинголог МОЗ України (1944–1955).
Яків Олександрович Шварцберг народився на Курщині. В 1914 році закінчив медичний факультет Харківського університету. З початком Першої світової війни був мобілізований і працював на фронті: молодшим, згодом старшим лікарем полку; старшим ординатором хірургічного відділення військового лазарету. У 1916 році повертався в університет для складання іспитів. Під час Громадянської війни був консультантом-оториноларингологом групи шпиталів евакопункту в м. Суми.
Я. О. Шварцберг працює: начальником ЛОР-відділення військово-клінічного шпиталю в Києві, головним отоларингологом Київського особливого військового округу (1923), приват-доцентом Київського інституту вдосконалення лікарів (1932), завідувачем кафедри хвороб вуха, горла і носа 2-го Київського медичного інституту, керівник ЛОР-відділення військового госпіталю. Отримав звання професора (1935–1941).
Знову війна – Друга світова. Яків Олександрович керував об’єднаною в евакуації (м. Харків, згодом м. Челябінськ) ЛОР кафедрою 1-го та 2-го медичних інститутів. Далі, разом з Київським шпиталем (який був клінічною базою кафедри) професор виїхав в м. Томськ. В 1942 році працював на посаді консультанта шпиталю авіаційної медицини та Інституту нейрохірургії імені М. Н. Бурденка в Москві. Одночасно Яків Олександрович був консультантом та інспектором всіх 4-х Українських фронтів. Паралельно працював у Київському військовому госпіталі (1918–1949).
Водночас, з 1944 року професор Я. О. Шварцберг – завідувач кафедри ЛОР-хвороб Київського медичного інституту. Очолював кафедру до 1963 року, а професором-консультантом кафедри працював до 1969 року. Під керівництвом Я. О. Шварцберга на кафедрі вивчалися такі науково-практичні проблеми: тонзилярна патологія, сторонні тіла в дихальних шляхах та стравоході, опіки стравоходу, склерома, приглухуватість, рак ЛОР-органів, операції на трахеї та бронхах, гострий середній отит, гостре запалення гортані.
Наукові дослідження: шляхи вирішення тонзилярної проблеми; бойові травми ЛОР-органів, зокрема запропонував класифікацію поранень приносових пазух і тактику їх лікування; трахеобронхоезофагоскопія при сторонніх тілах, склеромі; історія розвитку оториноларингології в Україні. Винахідник «Набору гортанних розширювачів (свого часу демонструвався на ВДНГ у Москві). Відновив роботу Українського ЛОР-товариства та очолював його (1948–1955). Організатор першого в країні з’їзду, присвяченого травмам ЛОР-органів. Головний спеціаліст з оториноларингології в МОЗ України (1944–1955). Автор близько 100 наукових праць. Підготував більше 200 військових лікарів-оториноларингологів. Професор Я. О. Шварцберг науковий керівник 4 докторських та 14 кандидатських медичних наук. Член правління (1927–1969) і голова (1939–1963) Київського наукового товариства оториноларингологів. Співредактор «Великої медичної енциклопедії» (розділ «Оториноларингологія»).Член редколегії «Журналу вушних, носових і горлових захворювань».Ініціатор ІІ з’їзду оториноларингологів України (післявоєнний розвиток галузі).
Науковий доробок Шварцберга Я. О. представлено в: імідж-каталозі «Наукові праці вчених-медиків НМУ імені О. О. Богомольця», електронному каталозі, алфавітному та систематичному каталогах.
мережах: