Іщенко Іван Миколайович – видатний лікар-хірург,
клініцист, доктор медичних наук, професор,
член-кореспондент АН УРСР,
заслужений діяч науки Української РСР,
генерал-майор медичної служби,
завідувач кафедри загальної хірургії,
кафедри факультетської хірургії, професор-консультант:
до 135-річчя від дня народження
Іщенко Іван Миколайович (04.07.1891–22.11.1975) – видатний лікар-хірург і клініцист, доктор медичних наук (1941), професор (1944), член-кореспондент АН УРСР (1945), заслужений діяч науки Української РСР (1942), генерал-майор медичної служби, завідувач кафедри загальної хірургії (1944–1955), кафедри факультетської хірургії (1955–1968), професор-консультант (1968–1975).
Іван Миколайович Іщенко народився на Київщині в селянській родині. Закінчив Київську фельдшерську школу та працював фельдшером. Згодом склав іспит на атестат зрілості й вступив на медичний факультет Університету Св. Володимира, який закінчив у 1917 році. Одразу після навчання був призваний на військову службу і відтоді працював військовим лікарем, зокрема: ординатором хірургічного відділення Київського військового шпиталю (1918), начальником хірургічного відділення шпиталю (1925–1939; 1943–1953).
Одночасно Іван Миколайович працював з 1920 року в Київському медичному інституті: завідувач кафедри загальної хірургії (1937–1941; 1944–1955), завідувач кафедри факультетської хірургії (1955–1968), професор-консультант (1968–1975). Докторську дисертацію захистив в 1941 році.
Крім цього І. М. Іщенко у 1924–1926 роках – старший асистент урологічної клініки, яку очолював А. А. Чайка; у 1927–1929 роках працював у факультетській хірургічній клініці Є. Г. Черняхівського та очолював урологічне відділення шпиталю; 1933–1936 роках очолював відділ експериментальної хірургії Інституту експериментальної біології та патології (нині в складі Інституту фізіології НАН України); у 1937–1941 роках – науковий керівник Київського НДІ переливання крові і невідкладної хірургії (нині Інститут гематології та трансфузіології НАМН України); у 1948–1955 роках керував проблемною комісією з переливання крові при МОЗ СРСР.
І. М. Іщенко був учасником Другої світової війни. Був головним хірургом Південно-Західного, Донського фронтів; під час Сталінградської битви, Середньодонської та Донбаської операцій керував хірургічною службою. Іван Миколайович Іщенко за роки війни виконав понад 3000 операцій, з яких більше 500 на головному мозку та близько 200 на спинному мозку.
Наукові дослідження: трансплантація тканин; лікування ранового сепсису; алергії; теорія й практика наркозу; травматичний мозковий тиск; урологія; хірургічне лікування захворювань жовчних шляхів, печінки та шлунку. Розробив методику паравертебральної анестезії для диференціальної діагностики захворювань органів черевної порожнини. Професор І. М. Іщенко був піонером нейрохірургії в Україні, одним з перших рекомендував застосування інтубаційного потенційованого наркозу. Автор понад 100 наукових праць, зокрема 3 монографій та 2 підручників. Голова правління Республіканського, Київського міського й обласного товариств хірургів (1954–1966), член правління Всесоюзного товариства хірургів.
Іван Миколайович Іщенко – видатний хірург та вчений, який присвятив себе порятунку людських життів, – нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, орденами Червоної Зірки (військова нагорода за визначні заслуги), «Знак Пошани» та багатьма медалями.
мережах: