Дибковський Володимир Іванович – лікар-фармаколог,
один із фундаторів вітчизняної фармакології,
видатний представник експериментально-фізіологічного напрямку у фармакології,
доктор медицини, ординарний професор,
професор кафедри фармакології і загальної терапії
Університету Св. Володимира,
завідувач кафедри фармакології Київського університету Св. Володимира:
до 190-річчя від дня народження
Дибковський Володимир Іванович (12.07.1836–12.06.1870) – лікар-фармаколог, один із фундаторів вітчизняної фармакології, видатний представник експериментально-фізіологічного напрямку у фармакології, доктор медицини (1861), ординарний професор, професор кафедри фармакології і загальної терапії Університету Св. Володимира (1868), завідувач кафедри фармакології Київського університету Св. Володимира (1868–1870).
Володимир Іванович Дибковський народився в Києві у дворянській родині. Після закінчення гімназії № 2 (1853) вступив на медичний факультет Університету Св. Володимира, який закінчив з відзнакою (1853–1858). Був призваний до війська в 1859 році та служив батальйонним лікарем Полтавського піхотного полку. Для проведення наукової роботи, пов’язаної з виконанням докторської дисертації, того ж року В. І. Дибковський був переведений на службу до петербурзького 2-го Воєнно-сухопутного шпиталю. В 1861 році успішно захистив докторську дисертацію, якою молодий талановитий науковець заклав основи фармакології серцево-судинних засобів. Дані дисертації В. І. Дибковського широко використовувалися в клініці внутрішніх хвороб, зокрема вплив дигіталіну на нервовий апарат серця.
В 1864 році за клопотанням Ради Університету Володимира Івановича було переведено на службу до Міністерства народної освіти та відряджено за кордон для наукового стажування й удосконалення професійної підготовки (Німеччина, Швейцарія). У Європі В. І. Дибковський опублікував низку наукових праць, які отримали схвальні відгуки наукової спільноти.
В 1868 році Радою Університету Св. Володимира В. І. Дибковського було обрано професором кафедри фармакології і загальної терапії та згодом завідувачем кафедри фармакології (1868–1870). Талановитий лектор та педагог, науковець В. І. Дибковський був прихильником експериментального напряму фармакології. Зокрема, під його керівництвом на кафедрі були проведені дослідження по вивченню впливу значної кількості препаратів (ангар, гелебор, дигіталін та інші) на діяльність серця. Створив одну з перших експериментальних фармакологічних лабораторій, де ним та його учнями було виконано ряд експериментальних робіт з фармакології, токсикології, фізіології та біохімії.
Наукові дослідження: новатор експериментальної фармакології, токсикології, фізіології, біохімії; запропонував нову класифікацію лікарських засобів, яка справила значний вплив на подальший розвиток фармакології. Заклав основу для розвитку Київської школи фармакологів. У галузі фізіології розробив власну методику візуального спостереження судин м’якої оболонки головного мозку через спеціальний отвір в черепі. Надав анатомо-фізіологічний опис порожнини плеври та експериментально встановив її зв’язок із лімфатичною системою. Автор ряду наукових праць, не тільки вітчизняних, а й за межами країни. Підготовлений професором В. І. Дибковським підручник «Лекції з фармакології» (1871), виданий після його передчасної смерті внаслідок важкої хвороби, став одним із найпоширеніших навчальних посібників для кількох поколінь лікарів і витримав чотири видання. Передмову до кожного нового видання писали відомі вчені Київського університету.
мережах: