Скрипниченко Дмитро Федорович – видатний вчений-хірург,
доктор медичних наук, професор,
завідувач кафедри хірургії стоматологічного факультету,
завідувач кафедри хірургії № 1 Інституту удосконалення лікарів,
член Міжнародної асоціації хірургів,
головний хірург МОЗ Української РСР:
до 105-річчя від дня народження
Скрипниченко Дмитро Федорович (20.08.1921–18.09.1994) – видатний вчений-хірург, доктор медичних наук (1956), професор (1957), завідувач кафедри хірургії стоматологічного факультету (1960–1964), завідувач кафедри хірургії № 1 Інституту удосконалення лікарів (1964–1988), член Міжнародної асоціації хірургів, головний хірург МОЗ Української РСР (1959).
Український вчений-хірург Дмитро Федорович Скрипниченко закінчив в 1943 році Військово-медичну академію. Був залишений ад’юнктом при кафедрі військово-польової хірургії, але добровільно пішов на фронт: в 1943–1944 роках він головний хірург та начальник медико-санітарної служби з’єднання партизанських загонів; в 1944 році помічник начальника та хірург евакопункту 1-го Білоруського фронту; в 1944–1945 роках начальник гарнізонного хірургічного відділення в Сталінграді (нині Волгоград).
Після демобілізації Д. Ф. Скрипниченко продовжив наукову роботу та працював в Донецькому (1945–1956), Московському (1956), Кишинівському (1956–1960) медичних інститутах. Кандидатську дисертацію захистив в 1951 році, докторську – в 1956 році, вчене звання професора отримав в 1957 році.
В 1960 році Дмитро Федорович був призначений завідувачем кафедри хірургії стоматологічного факультету КМІ імені О. О. Богомольця. Під його керівництвом на кафедрі був збережений напрям діяльності – хірургія щитовидної залози, розширений обсяг планових втручань на органах черевної порожнини, впроваджені сучасні на той час торакальні операції, зокрема на підгрудній залозі з приводу міастенії. З 1964 року професор Д. Ф. Скрипниченко завідувач кафедри хірургії № 1 Київського державного інституту удосконалення лікарів імені П. Л. Шупика (нині Національний університет охорони здоров’я імені П. Л. Шупика).
Наукові дослідження: торакальна хірургія; хірургія органів черевної порожнини; судинна хірургія; ендокринна хірургія; хірургія підгрудинної залози; організація хірургічної допомоги. Активно застосовував антикоагулянти в хірургії, зокрема в профілактиці тромбоемболії легеневої артерії. Розвинув ендокринну хірургію (виконав понад 5 тисяч операцій на щитовидній залозі). Автор понад 300 наукових публікацій, в тому числі 20 монографій. Серед наукових праць 30 публікацій та 2 монографії присвячені аспектам міастенії. Під керівництвом професора Д. Ф. Скрипниченка виконано 3 докторських та 34 кандидатських дисертації. Головний хірург МОЗ Української РСР (з 1959). Член Міжнародної асоціації хірургів.
За свої бойові заслуги та розвиток медицини Дмитро Федорович Скрипниченко нагороджений орденом Леніна, орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом Virtuti Militari (Військова Доблесть; Польща), Знаком Пошани, медаллю «Партизану Вітчизняної війни» І ступеня та іншими медалями.
мережах: