До 180-річчя Національного медичного університету
імені О. О. Богомольця
«Історія медицини на книжковій полиці Бібліотеки»
З колекції фонду рідкісних і цінних видань Бібліотеки НМУ
Волкович Микола Маркіянович
(28.11.1858 – 11.07.1928)
Лікар-хірург, доктор медицини (1889), екстраординарний (1903), ординарний (1907) професор, Заслужений ординарний професор (1914), академік АН УРСР (1928), завідувач кафедри госпітальної хірургічної клініки (1903-1911), кафедри факультетської хірургії (1911-1922) медичного факультету Університету Св. Володимира (від 1921 р. – Київського медичного інституту). Учень В. А. Караваєва і Ф. К. Борнгаупта.
Народився в місті Городня Чернігівської губернії. Закінчив медичний факультет Університету Св. Володимира зі ступенем «лєкаря» з відзнакою(1882). У1883-1885рр. – ординатор госпітальної хірургічної клініки, в 1886 р. працював помічником проректора на кафедрі фізіології. Під керівництвом професора Ф. К. Борнгаупта займався вивченням риносклероми. У 1888 р. відкрив та вивчив збудника риносклероми, що увійшов у літературу під назвою «палочка Волковича – Фриша». У 1889р. захистив докторську дисертацію «Риносклерома с клинической, патологоанатомической и бактериологической стороны», здобув ступінь доктора медицини, видав монографію, що принесло М. М. Волковичу світову славу, в цьому ж році був обраний приват-доцентом із хірургії Університету Св. Володимира. У1893-1903 рр. – завідувач хірургічного відділення Київської міської Олександрівської лікарні, на базі якого читав приват-доцентський курс хірургічної діагностики, десмургії та оториноларингологію – єдину клінічну дисципліну вперше об’єднану М. М. Волковичем із двох дисциплін: отіатрії та ларінгології. У 1903р. М. М. Волкович був обраний на вакантну посаду завідувача кафедри госпітальної хірургічної клініки. Розробив «Правила для занятий студентов в хирургической госпитальной клинике», запровадив в клініці сучасний асептичний спосіб ведення операцій, нові методи діагностики захворювань жовчних шляхів, апендициту, судинних та інших хірургічних захворювань. У хірургічній діяльності М .М. Волковича 1893-1911 рр. найбільш плодотворний період, який приніс йому світове визнання. Він уперше успішно здійснив операцію з приводу типової базедової хвороби (1894). Вперше виконав екстирпацію гортані при злоякісних пухлинах. Уперше успішно виконав вільну пластику черепа із приводу грижі головного мозку (1903). Розробляв оригінальні методи пластичних операцій, у т. ч. відновлення носа з шкіри пальця. Першим у Києві почав виконувати операцію на жовчних протоках та при жовчнокам’яній хворобі.
Йому належить пріоритет із розробки питань клініки, діагностики та лікування апендициту – м’язовий симптом Волковича (1911). Запропонував ряд кістково-пластичних операцій при туберкульозі кісток стопи та колінного суглоба, розробив методи лікування перелому кісток (шина Волковича), яка застосовувалася в Першій світовій війні (1914) та в період Другої світової війни (1941-1945). У 1911-1922 рр. – завідувач кафедри факультетської хірургії Університету Св. Володимира. У період Першої світової війни, революції та Громадянської війни працював керівником лазаретів, які розташовувалися в університетських клініках, надавав хірургічну допомогу пораненим, одночасно був консультантом у госпіталях. Після революції продовжував працювати як хірург, педагог та вчений. З 1923р. працював завідувачем науково-дослідного відділу Укрголовнауки, продовжував очолювати Київське науково-хірургічне товариство. Створив вітчизняну школу хірургів, його учні: П. С. Бабицький, Є. Г. Черняхівський, Л. П. Марянчик, М. І. Коломійченко, С. Т. Новицький, О. С. Деленс, М. Я. Харшак та інші. Засновник Київського хірургічного товариства (1908) та його беззмінний голова (1928). Помер М. М. Волкович у Києві. Похований на Байковому кладовищі.
У бібліотеці Національного медичного університету імені О. О. Богомольця зберігаються прижиттєві видання Миколи Маркіяновича Волковича:
- Материалы к вопросу о липоме коленного сустава. – Санкт-Петербург : Типография П. П. Сойкина, 1892. – 29 с.
- К хирургии и патологии желчно-каменной болезни. – Санкт-Петербург : Типография П. П. Сойкина, 1909. – 80 с.
- Краткие данные о современном состоянии вопроса о переломах и их лечении. – Киев: Издательство Клинического общества студентов-медиков Университета Св. Владимира, – 33 с.
- Аппендицит. Желчнокаменная болезнь. – Киев: Киев-Печать, 1926. – 190 с.
- Повреждения костей и суставов (переломы, ушибы суставов, дисторсии, вывихи, ранения суставов) : в 2 ч. – Киев : Издательство КМИ, 1928. – 607 с.
- Н. И. Пирогов как хирург и его значение для русской медицины. Речь на торжественном праздновании Киевским Университетом 100-летия рождения Н. П. Пирогова, 13 ноября 1910 года. – Киев : Типография Императорского Университета Св. Владимира, 1911. – 16 с.
листопад 2021 року
мережах: