Віртуальна книжкова виставка: "Особливо небезпечні інфекції: кір, дифтерія, правець"

ВІРТУАЛЬНА КНИЖКОВА ВИСТАВКА
ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНІ ІНФЕКЦІЇ: КІР, ДИФТЕРІЯ, ПРАВЕЦЬ

 

Людство знайоме з інфекційними захворюваннями ще з незапам’ятних часів. Величезні території, включаючи цілі країни і народи, були охоплені епідеміями.

Недарма інфекційні захворювання називали “моровими хворобами”. Попередження цих хвороб, а також боротьба з ними — наприклад, лікування гемофільної палички — були для всіх народів важкою проблемою.

Інфекційні захворювання — це вид хвороб, що викликаються хвороботворними збудниками. Характерними їх рисами є здатність передачі від зараженої людини або тварини здоровій. Збудниками інфекційних захворювань є такі патогенні мікроорганізми як: спірохети, віруси, грибки, бактерії і багато інших.

Деякі з перерахованих вище мікроорганізмів здатні розвиватися, адаптуватися і вести паразитичний спосіб життя в організмах інших істот. Крім розповсюджувачів інфекцій, можливо захворювання в процесі контакту з середовищем, що є сприятливою для мікроорганізму (вологість, речі загального користування та інше).

Варто зазначити, що процес зараження є одним з найскладніших біологічних процесів у природі. Інфекційні ж захворювання є жахливими деструктивними факторами для людей, які заподіюють їм величезні економічні збитки.

В 50—70-х роках минулого століття радість щодо успішного протистояння до інфекцій і повного усунення лише деякої частини з них була нетривалою. Тільки одне інфекційне захворювання, а саме чорна віспа, може вважатися умовно звільненим на Землі, тому що, незважаючи на практично двадцятирічний період відсутності офіційно зареєстрованих випадків зараження, вірус віспи законсервований у безлічі лабораторій; кількість же не імунних людей досить велика і поступово зростає.

У той же час, зростає кількість нових захворювань, які ще не достатньо вивчені наукою. Слід зазначити, що якщо в 50-х роках інфекцій було приблизно тисяча, то на сьогоднішній день їх приблизно 1200. Саме з цієї причини з’являються нові проблеми (хвороба легіонерів, бореліоз, СНІД та інші) як для вчених-біологів, так і для людства.

Особливо важливим чинником є медична неінформованість, зрідка медична неосвіченість суспільства. Це і є причиною запізнілого звернення до лікаря і запізнілою ж госпіталізацією інфекційних хворих (кір, дифтерія, правець, бореліоз Лайма та інші). Перед медициною поставлені важливі завдання щодо попередження та протистояння інфекційним хворобам.

Кір — це повітряно-краплинна інфекція. Вірус попадає в організм через слизові оболонки верхніх дихальних шляхів і око від хворої кором людини, яка поширює його при диханні, розмові, чханні і кашлі. Джерелом інфекції є хвора на кір людина з моменту появи перших ознак хвороби до п’ятого дня від початку висипань. У випадку зараження, після контакту із хворим проходить від 7 до 17 днів, перш ніж хвороба проявиться (інкубаційний період).

Вірус кору дуже летючий — з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини, — тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому поширення інфекції через предмети ( постільну білизну, одяг, іграшки), а також через третіх осіб, що контактували із хворим, практично неможливо. Приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися, дезінфекція не потрібна.

Дифтерія — інфекційне захворювання яке протікає гостро та характеризується запаленням, переважно ротоглотки, основною причиною якого є потрапляння в організм бактерії Corynebacterium diphtheriae (бацила Леффлера, розмов. дифтерійна паличка).

Назва хвороби утворилась від грецького слова “diphthera”, що переводиться як — плівка, перетинка. Серед інших її назв виділяються — дифтерит (застаріла назва хвороби), злоякісна ангіна, смертельна виразка глотки, петля ката, сірійська хвороба.

Найнебезпечнішим ускладненням хвороби є летальний результат, який обумовлений отруєнням організму токсином, вироблюваним бацилою Леффлера в процесі її життєдіяльності в тілі людини.

Основним методом лікування є введення в організм протидифтерійної сироватки — антитоксину, тому що антибактеріальні препарати ( за станом на 2017 рік) при лікуванні дифтерії мають низьку ефективність.

Основним профілактичним заходом проти дифтерії є вакцинація — АДП, Адп-М, АКДП.

Правець (від лат. Tetanus) — це гостре інфекційне захворювання, що уражає нервову систему, викликає тонічні і тетанічні судоми скелетних м’язових волокон, що ведуть до асфіксії. Будь-яке пошкодження шкіри чи слизових оболонок, забруднених спорами анаеробної палички Clostridium tetani може викликати це захворювання, яке у більшості випадків закінчується смертю ураженого. В Україні сьогодні кількість летальних випадків від правця посідає четверте місце після СНІДу, сказу та мієлоідозу.

Збудником правця є анаеробна паличка, яка утворює спори і виділяє токсин. Вона міститься у ґрунті, а спори її є в травному каналі овець, коней та інших свійських тварин. Паличку правця неодноразово виявляли на забрудненому одязі, білизні, волоссі, а також у зруйнованих зубах. У зовнішнє середовище паличка потрапляє з випорожненнями людини і тварин. Збудник правця дуже стійкий: витримує нагрівання до 80°C протягом однієї години, у висушеному вигляді без доступу світла зберігається до 10 років, а спори його навіть при кип’ятінні протягом 30—60 хв. не гинуть на 100 %. У зовнішньому середовищі спори зберігаються роками, а коли потрапляють у сприятливі умови — проростають, і з них знов утворюються правцеві палички, які швидко розмножуються.

Правець — це вкрай небезпечне захворювання, яке загрожує смертельним результатом у разі відсутності належних щеплень або курсу профілактики. Воно відоме людству з дуже давніх часів, — багато років тому люди вмирали, бо не було необхідних щеплень та вакцин від правця. Сьогодні ж причиною смертності від цієї хвороби є скоріше недбалість самих людей, тому що багато хто відмовляється від щеплення своїх дітей від правця і самі не дотримуються режиму вакцинації.

Джерело: nebolet.com.ua/medarea/infekcionnye-bolezni.html

 

Співробітниками відділу обслуговування науковою літературою бібліотеки Національного медичного університету імені О.О. Богомольця підготовлено віртуальну книжкову виставку “ОСОБЛИВО НЕБЕЗПЕЧНІ ІНФЕКЦІЇ: КІР, ДИФТЕРІЯ, ПРАВЕЦЬ”. На виставці представлена навчальна та наукова література з профілактики і лікування особливо небезпечних інфекційних захворювань, як кір, дифтерія, правець та ін. Велика увага приділяється питанням профілактичного запобігання хворобам у педіатрії та сімейній медицині.

Серед представленої літератури найбільш цікавими для читачів можуть бути такі книги:

 

МОНОГРАФІЇ

Корь / Под ред. В.Ф. Попова. Совместное издание СССР — ЧССР — ГДР — ВНР — ПНР. — М.: Медицина, 1985. — 264 с., ил.

В монографії детально висвітлені етіологія, патогенез, клініка, диференційна діагностика, епідеміологія, лабораторна діагностика, імунітет, специфічна профілактика, а також досвід організації та проведення щеплень за допомогою живої корової вакцини в УНР, НДР, ПНР, СРСР і ЧРСР.

Для педіатрів, інфекціоністів, епідеміологів, вірусологів, організаторів охорони здоров’я.

Эпидемиология и профилактика кори / Чудная Л.М. Шехтер А.Б., Фастовская Б.Н., Ливанова Л.В.; Под ред. М.Н. Мельника. — К.: Здоров’я, 1981. — 160 с.

У книзі в результаті багаторічних власних досліджень і спостережень авторів, даних вітчизняної та зарубіжної літератури всебічно, на сучасному рівні дана характеристика збудника кору, розглянуті епідеміологічні особливості цієї інфекції. Описано організацію специфічної вакцинопрофілактики, її вплив на епідемічний процес при кору, серологічний контроль за станом імунітету, прищепні ускладнення, їх профілактика, клініка і лікування кору.

Для лікарів-епідеміологів, вірусологів, педіатрів та інфекціоністів.

Мостюк А.І. та ін.

Дифтерія / Мостюк А.І., Марієвський В.Ф., Прокопів О.В. — Львів: Світ, 1996. — 206 с.

Висвітлюються закономірності розвитку несприятливої та надзвичайної епідемічної ситуації з дифтерії в умовах зниження колективного антитоксичного імунітету. Детально описані численні клінічні форми та ускладнення дифтерії, лабораторні методи діагностики. Узагальнено досвід власних спостережень щодо особливостей перебігу сучасної дифтерії. Також описані клінічні прояви та лікування алергічних реакцій (анафілактичний шок, сироваткова хвороба), які можуть виникнути при застосуванні гетерогенних імунопрепаратів; медикаментозні середники та імунопрепарати, що використовуються в лікуванні та профілактиці дифтерії.

Для інфекціоністів, епідеміологів, педіатрів, сімейних лікарів.

Дифтерия у детей / Иванова В.В. Родионова О.В., Аксенов О.А. и др.; Под общ. ред. В.В. Ивановой. — СПб.: Политехника, 2000. — 255 с.; ил.

В монографії, підготовленої колективом співробітників НДІ дитячих інфекцій Санкт-Петербургу, відображені сучасні уявлення про етіологію і епідеміології дифтерійної інфекції, патогенетичних аспектах, в тому числі циркуляції дифтерійного токсину в організмі хворого, специфічної і неспецифічної імунореактивності, пошкодженні органів-мішеней. Велику увагу приділено клінічній характеристиці сучасної дифтерії, принципам терапії та профілактики.

Книга буде корисною для лікарів-інфекціоністів, педіатрів, імунологів, мікробіологів та інших фахівців.

Акулінічева К.В., Мигалін В.О.

Запобігання правцеві. — К.: Здоров’я, 1985. — 32 с.

У книзі в популярній формі викладено біологічну характеристику збудника правця, описано його властивості. Висвітлено механізми розвитку правця і методи запобігання цьому захворюванню.

Книга буде корисною для інфекціоністів, епідеміологів, педіатрів, сімейних лікарів, викладачів, лікарів-інтернів, студентів страшних курсів вищих медичних закладів.

Быченко Б.Д.

Столбняк (заболеваемость и смертность в разных странах, профилактика). — М.: Медицина, 1982. — 176 с.

У книзі наведені відомості про захворюваність і смертність від правця в різних країнах. Запропоновано оригінальну епідеміологічну модель, що дозволяє приблизно розраховувати показники захворюваності і смертності від правця для великих груп населення на підставі врахування впливу соціально-економічних і природних факторів, а також схеми екстреної профілактики і оцінки стану імунітету до правця. Описано спосіб отримання гомологічного правцевого імуноглобуліну високої активності.

Для лікарів-епідеміологів, хірургів та імунологів.

Черная Л.А., Ковтунович Г.П.

Столбняк. — К.: Здоров’я, 1968. — 224 с.

У монографії узагальнені дані спостережень та літератури з епідеміології, профілактики, клініки і лікування правця. Дана класифікація клінічних проявів правця. Особлива увага приділяється сучасним методам лабораторної діагностики та лікування цього захворювання.

Книга буде корисною для інфекціоністів, епідеміологів, педіатрів та сімейних лікарів.

Шварц С.А., Букова В.Е., Стовбун С.Ф.

Столбняк (эпидемиология, вакцинопрофилактика, контроль иммунитета). — Кишинев: ШНИИНЦА, 1986. — 200 с.

Розглянуто основні питання епідеміології правця і зміни епідеміологічних закономірностей під впливом масової імунізації населення. Викладено досвід вивчення імунітету до збудника правця та захворюваності різних груп населення. Наведено матеріали порівняльної оцінки різних методів визначення імунітету до збудника правця.

Книга розрахована на епідеміологів, імунологів, бактеріологів, травматологів і хірургів.

Богодельников И.П.

Дифференциальный диагноз инфекционных болезней у детей: Руководство для врачей и студентов. — 3-е изд., испр. и дополн. — Донецк, 2013. — 712 с.

У книзі викладено диференціальну діагностику основних інфекційних захворювань, що зустрічаються в педіатричній практиці. Показана роль епіданамнезу, анамнезів і хвороби як першого кроку в постановці правильного діагнозу. Важливе місце відведено питанням диференціальної діагностики основних інфекційних захворювань.

Книга розрахована на педіатрів, дитячих інфекціоністів, а також лікарів загальної практики та сімейних лікарів. Може бути використана студентами старших курсів медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, інтернами, клінічними ординаторами і аспірантами, а також слухачами факультетів післядипломної підготовки.

Клініко-епідеміологічні аспекти боротьби та профілактики інфекційних і неінфекційних хвороб серед дітей і дорослих: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Харків, 8—9 квітня 2010 р.). — Х., 2010. — 352 с.

У збірнику представлено теоретичні та практичні результати наукових досліджень в галузі медицини. Висвітлюється широке коло питань з актуальних проблем боротьби та профілактики інфекційних та неінфекційних хвороб серед дітей та дорослих, а саме епідеміології, вакцинопрофілактики, дезінфектології, діагностики і терапії цих хвороб, проблеми профілактики внутрішньо-лікарняних інфекцій в неонатології, акушерстві та гінекології, хірургії, травматології та ортопедії, гігієни та соціальної медицини, висвітлені аспекти професійної підготовки лікаря тощо.

Для широкого кола наукових та практичних працівників медицини.

Справочник по инфекционным болезням у детей / Под общей ред. проф. И.В. Богодельникова, проф. А.В. Кубышкина и доц. Каул Дия. —8-е изд., доп. и перераб. — Симферополь: ИТ “Ариал”, 2012. — 304 с.

Довідник містить основні нозологічні форми хвороб, що визначають інфекційну захворюваність в Україні. Для дільничних педіатрів, лікарів дитячих дошкільних установ і “швидкої допомоги”, сімейних лікарів, студентів старших курсів, а також медичних і педагогічних працівників.

ПІДРУЧНИКИ ТА НАВЧАЛЬНІ ПОСІБНИКИ

Возіанова Ж.І.

Інфекційні і паразитарні хвороби: Навчальний посібник: У 3 т. — К.: Здоров’я, 2003. — 848 с. — Т. 3.

У посібнику наведено відомості про інфекційні захворювання, збудники яких можуть проникати до організму людини різними шляхами, що часто позначається на клінічних проявах хвороби. Значну увагу приділено диференціальній діагностиці. Розглянуто питання патогенезу, лікувальної тактики під час критичних станів, які найчастіше виникають у хворих з інфекційною патологією.

Посібник адаптований до навчальних програм і призначений для студентів вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, лікарів-інтернів, курсантів, аспірантів і практичних лікарів.

Медсестринство в дитячій інфектології: Підручник / В.С. Тарасюк, Н.В. Титаренко, І.В. Паламар та ін.: За ред. В.С. Тарасюка, Н.В. Титаренко. — К.: Медицина, 2014. — 296 с.

Підручник враховує усі вимоги сьогодення, особливо поширення інфекційних захворювань серед дитячого населення. Увага читачів акцентована на специфічності збудників вірусних чи бактеріальних захворювань, їхніх епідеміологічних і клінічних проявах, наведено класифікації хвороб за формами, клінічними варіантами, тяжкістю перебігу тощо. Окремо оцінено стан пацієнта, розроблено план сестринського догляду й етапи його реалізації з оцінюванням отриманих результатів.

Матеріал викладено відповідно до вимог навчальних програм для студентів вищих медичних навчальних закладів I—III рівнів акредитації.

Поліклінічна інфектологія. Кабінет інфекційних захворювань: Навчальний посібник / Р.Ю. Грицко, І.О. Кіселик, О.Л. Івахів, В.В. Гнатюк, Ю.Б. Бідюк. — К.: Медицина, 2012. — 224 с.

У посібнику в стислому вигляді наведено основні функції і завдання лікарів кабінетів інфекційних захворювань, важливі критерії діагностики інфекційних хвороб і сучасні технології лікування хворих. Викладено матеріали щодо методів роботи кабінетів інфекційних захворювань, висвітлено найактуальніші організаційні заходи зі зниження інфекційної захворюваності в країні. Значну увагу зосереджено на питаннях здійснення первинних протиепідемічних заходів і екстреної профілактики в осередку інфекційної хвороби.

Для студентів вищих медичних навчальних закладів, лікарів-інфекціоністів, лікарів-інтернів, сімейних лікарів та терапевтів.

Профілактика внутрішньолікарняних інфекцій (гігієнічні, епідеміологічні та мікробіологічні аспекти): Навчальний посібник. — К.: Здоров’я, 2013. — 160 с.

У навчальному посібнику висвітлено актуальні питання епідеміології, мікробіології та профілактики внутрішньолікарняних інфекцій (ВЛІ), заходи з організації санітарно-гігієнічного та протиепідемічного режиму в сучасних лікувальних закладах, гігієнічні вимоги до розміщення, проектування, оснащення та експлуатації стаціонарних і амбулаторно-поліклінічних відділень лікарень. Велику увагу приділено характеристиці найбільш поширених у сучасних умовах збудників ВЛІ, їх діагностиці, резистентності. Описано систему санітарно-гігієнічних заходів для запобігання ВЛІ на етапах запобіжного та поточного державного санітарного нагляду.

Для студентів вищих медичних навчальних закладів III—IV рівнів акредитації, лікарів-інтернів, практичних лікарів-гігієністів, епідеміологів, бактеріологів та лікарів лікувально-профілактичних закладів.

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ

Федяк І.О., Білик І.П., Івнюлик І.І.

Аналіз захворюваності на вакцинокеровані інфекції у різних країнах світу // Здобутки клінічної і експериментальної медицини. — 2015. — № 1 (22). — С. 122—128.

У статті представлені результати опрацювання динаміки поширеності та показників стану вакцинокерованих інфекційних хвороб (кашлюку, менінгококової інфекції, кору, краснухи) за даними Звітів Європейського Центру профілактики і контролю захворювань та Департаменту охорони здоров’я штату Каліфорнія (США). Встановлений ріст поширеності цих хвороб у країнах ЄС і США, що пов’язано, у першу чергу, із огріхами у проведенні вакцинації та наявністю нестійкого імунного прошарку серед сучасної людської популяції.

Андрейчин М.А.

Медична допомога інфекційним хворим в Україні: проблеми і шляхи їх розв’язання: За матеріалами доповідей на спільному засіданні Колегії МОЗ України та Президії НАМНУ (14.06.2011 р.) та Всеукраїнській науково-практичній конференції і пленумі АІУ (20.05.2011 р., м. Суми) // Інфекційні хвороби. — 2012. — № 1 (67). — С. 5—7.

Наведено докази епідемічного неблагополуччя щодо інфекційних хвороб. Відзначено недостатню матеріальну базу інфекційних стаціонарів. Висвітлено внесок Асоціації інфекціоністів України в поліпшенні медичної допомоги інфекційним хворим.

Андрейчин М.А.

Небезпечна динаміка інфекційної захворюваності в Україні // Інфекційні хвороби. — 2017. — № 2 (88). — С. 4—8.

В статті аналізується інфекційна захворюваність в Україні за останні роки і обґрунтовані причини епідемічних ускладнень. Перелічуються хвороби, які супроводжувалися у 2016 р. приростом захворюваності в абсолютних числах і з розрахунку на 100 тис. населення. Акцентується на почастішанні епідемічних спалахів. Обґрунтовується важливість проблеми внутрішньолікарняних інфекцій і необхідність їх повнішої реєстрації. Показана доцільність внесення змін у список орфанних інфекцій, затверджений МОЗ.

Моніторинг популяційного імунітету проти кору населення України / Мойсеєва Г.В., Задорожна В.І., Демчишина І.В., Новик Л.В. // Інфекційні хвороби. — 2010. — № 3 (61). — С. 10—15.

Проведений аналіз стану популяційного імунітету проти кору населення України за 2008 р. Загальна частка незахищених склала 16,8—19,0% від числа обстежених. Отримані дані не дозволяють говорити про епідемічне благополуччя щодо кору в Україні та є несприятливою прогностичною ознакою відносно подальших циклічних підйомів захворюваності цією інфекцією.

Подваленко А.П., Кущ Д.В., Петровська О.Д.

Характеристика епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції у різних областях України // Інфекційні хвороби. — 2017. — № 3 (89). — С. 10—17.

Метою статті є оцінювання сучасної епідемічної ситуації з ВІЛ-інфекції в областях України шляхом вивчення проявів епідемічного процесу.

Покровська Т.В., Гнатюк В.В., Надрага О.Б.

Порівняльна характеристика клінічного перебігу кору в дітей і дорослих // Інфекційні хвороби. — 2015. — № 1 (79). — С. 28—32.

Вивчені клінічні особливості кору у 468 хворих: 191 (40,8 %) дитина віком 1 міс. — 18 р. та 277 (59,2 %) дорослих віком від 18 до 44 р. Аналіз клінічного перебігу виявив певні відмінності у пацієнтів різних вікових груп у тому числі у дітей раннього віку.

Грицко Р.Ю., Мартинюк І.І.

Роль лікарів-інфекціоністів у наданні медичної допомоги інфекційним хворим у лікувальних закладах первинної медичної допомоги на засадах сімейної медицини в Україні // Сімейна медицина. — 2017. — № 4. — С. 78—82.

У статті розглянуті питання якості лікувально-діагностичної та профілактичної роботи лікарів загальної практики — сімейних лікарів самостійно і разом (консультативно) з лікарями-інфекціоністами центрів первинної медичної допомоги, кабінетів інфекційних захворювань, визначення подальших медичних маршрутів кожного хворого.

Ємець М.А., Зубленко О.В., Петрусевич Т.В.

Аналіз інфекційної захворюваності населення України за 2009 рік // Сімейна медицина. — 2010. — № 2. — С. 5—8.

У статті наведено дані епідеміологічного аналізу інфекційної захворюваності населення України за 2009 рік. Виявлені найактуальніші інфекційні захворювання з груп кишкових та дихальних інфекцій, установлені області та вікові групи з найбільшими показниками захворюваності, вивчені причини спалахів кишкових інфекцій та структура внутрішньолікарняних інфекцій.

Виконавець головний бібліотекар Сафронова С.М.

03057, м. Київ, вул. Зоологічна, 1

тел. (044) 454-49-58, (044) 454-49-28

E-mail: library@nmu.ua